У Долині триває робота над проектом «Співпраця задля підвищення конкурентоспроможності в секторі сільськогосподарського виробництва та диверсифікації структури місцевої економіки Долинського субрегіону”, який реалізується Долинською міською радою та КП «Долина-Інвест» за підтримки Європейського Союзу.

Пріоритетним на цьому етапі є пошук та залучення наукових працівників, адже лише завдяки інтелектуальному ресурсу можна досягти найкращих результатів.

Директор КП «Долина-Інвест» Олександр Кізима вважає цікавим досвід фахівців філії інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича у Мукачевому, відтак і остання робоча зустріч колективу проекту відбулася на Закарпатті.

Керівник відділу розведення і селекції карпатських бджіл у ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича” Степан Керек спеціалізується на селекції і розмноженню карпатських бджіл. Здебільшого це тип Говерла, у створенні якого він є співавтором. Науковець розповів, що бджільництвом займається з 1996 року, наразі це виробництво бджолопакетів та бджоломаток.

Реалізувати таку продукцію у західному напрямку складно, у Європі вимоги високі. Простіше на схід, ділиться досвідом Степан Степанович. Ускладнює ситуацію те, що ринок в Україні доволі нецивілізований, контроль, по суті, відсутній. Кожен пасічник — сам собі господар. Українці повинні відповідальніше відноситися до того, чим займаються, наголошує фахівець. З іншого боку, чималі прогалини є й у системі оцінювання та контролю. Наприклад закон «Про бджільництво» непоганий, але він ніким не контролюється.

Якщо у якості власної продукції можна бути цілком впевненим, то при співпраці з кимось іншим жодної гарантії немає. Теоретично контроль могла б здійснювати Держпоодспоживслужба, але там немає відповідних фахівців”, – коментує ситуацію експерт.

Наразі у наукових колах триває дискусія щодо назви породи бджіл. За часів Радянського союзу було прийнято, що своя порода – карпатська. А от нинішні дослідження свідчать, що ця порода має назву карніка. Варто зауважити, що всі породи у сільському господарстві — це штучно виведені види. Те ж і в бджільництві, автора породи немає.

“Усередині порід є типи. У типів бджіл є вже свої автори, є документ, що це селекційне досягнення. Це Говерла, Рахівський тип, Синевир тощо. Усі документи на тип Говерла має інститут Прокоповича”, – розповідає Степан Степанович.

На одній пасіці можуть співіснувати різні типи бджіл, але розмножуватися вони повинні окремо. Щоб зберегти чистоту породи, селекцію проводять в ізоляції. Тобто в таких умовах, куди рядовий пасічник не добереться.

“І нам туди важко дістатися, а велике виробництво в таких умовах організовувати ще й  дорого. Робота в таких умовах складна, багато чого залежить від погодних умов, які у гірській місцевості не завжди сприятливі. Для цього вивозиться кілька вуликів, в тому числі так звані парувальні”, – веде мову пан Керек.

Наразі все частіше пасічники об’єднуються між собою, відзначає фахівець. Здебільшого їх цікавлять практичні речі, юридичні аспекти. Більшість бджолярів взагалі боїться уявити, що в нього є пасіка:  його оподаткують і заберуть те, що він має. Проте в законі Про бджільництво чітко наголошено на необхідності реєстрації пасіки, а далі може йти мова про видачу ветеринарно-санітарного паспорта. Через це і чіткої статистики про загальну кількість бджолосімей в Україні немає. Звідси й багато проблем. Наприклад, розмови наразі ведуться про отруєння бджіл. Це якраз приклад нецивілізованого співіснування: пасічник не повідомляє, де він знаходиться, а органи влади лише здогадуються, що десь може бути пасіка. З іншого боку і фермери собі дозволяють не повідомляти про використання отрутохімікатів. Крім того, використовують дешеві хімікати, від яких в європейських країнах відмовляються.

Найактуальнішим для пасічників є те, щоб бджоли були продуктивними і миролюбивими, часто не роїлися. У науковця неодноразово запитують, яку породу варто заводити, щоб пасіка була ефективною? А той відповідає, що породи всі тут хороші, лише треба вміти з ними поводитися.

«Останнім часом пішла мода на імпортні бджоли. Такі комахи спаровуються з місцевими, як наслідок ніхто не скаже, що це за порода. Вони можуть бути агресивними, хворобливими, уже є такі скарги. У майбутньому важко буде знайти чисту породу, про це варто пам’ятати», – наголошує селекціонер.

Науковець радить пасічникам вести облік усіх вуликів, процесів у відповідних журналах. І читати спеціальну літературу, якої у нинішній час є достатньо.

Бджільництво повинно бути цивілізованим, – експерт інституту Прокоповича

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Translate?